Від редактора
Етюди Карла Черні давно посіли особливе місце у педагогічному репертуарі різних країн. При цьому абсолютна
більшість етюдів, вправ та інструктивних творів видатного австрійця залишаються поза увагою сучасних нотних
видавництв і наразі є маловідомими в Європі. Проте серед «непопулярних» етюдних збірок є чимало достойних
робіт, а іноді трапляються і справжні діаманти. Саме до останніх можна віднести збірку під назвою «Aufmunterung
zum Fleiss» («Заохочення до старанності»), тв. 684. Всупереч суворій назві, збірка містить по-справжньому яскраві
етюди, які за настроєм ближчі до розважальної музики, аніж до інструктивних творів. В основу 24 етюдів (або,
за авторським визначенням, Übungstücke, «п’єс-вправ») покладені зразки шотландського та ірландського фольклору.
Ймовірно, запальні мелодії та ритми з Британських островів захоплювали слухачів віденських салонів XIX століття,
але й сьогодні їхня популярність не зменшується. А коли у другій половині XX століття шотландський та ірландський
фольклор дав основу для формування деяких стилів рок-музики, його інтонації стали ще більш упізнаваними.
Тож після майже двохсот років відносного забуття збірка «Aufmunterung zum Fleiss» у чомусь навіть примножує
свою актуальність та привабливість.
Етюди, що складають збірку, написані у формі мініатюрних варіаційних циклів (№№1-9) та рондіно (№№10-24).
Рівень технічної складності творів зіставний з рівнем 3-4 зошитів загальновідомої збірки «Школа вправності»,
тв. 299. Тож твори з тв. 684 можна використовувати при роботі з учнями старших класів ДШІ, середніх та старших
класів спеціалізованих музичних шкіл та зі студентами навчальних закладів III-IV рівня акредитації.
В основі даної збірки постав текст видання, здійсненого у 1890 році видавництвом Breitkopf&Härtel, V.A.409.
Редактор обрав принцип мінімального втручання у текст та донесення авторського задуму в незмінному вигляді.
В Україні видання цього циклу здійснюється вперше.
1. Штрихові вказівки. У цьому виданні збережені всі авторські штрихові позначки оригінального видання – ліги,
стакато та ін. Деякі особливості авторської штрихової орфографії можуть здаватися дещо спірними – наприклад,
відсутність акцентів у партії лівої руки в перших тактах етюду №1, яка лише на перший, поверхневий погляд виглядає
редакторською недбалістю. Також варті уваги особливості позначок staccato в етюді №9: стандартизований розподіл
«крапок» над кожною без виключення вісімкою в партіях обох рук виглядав би більш логічним. Але, можливо, вибірковим
розподілом «крапок» автор привертає нашу увагу до найбільш важливих для фразування нот. Усі «спірні випадки»
ретельно перенесені в недоторканому вигляді з оригінального видання. Редактор додав окремі штрихові вказівки
лише у деяких репризних розділах, за принципом аналогії.
2. Знак «акценту». Сучасний знак «>» на початку XIX століття ще тільки формувався – варіювався як його вигляд,
так і значення. В оригінальному виданні «Aufmunterung zum Fleiss» широко використовується знак « », який іноді
можна трактувати і як звичайний акцент (відноситься до однієї конкретної ноти), і як швидке димінуендо (відноситься
до партій обох рук разом). Редактор цього видання не став заміняти знак « », нині відсутній в нотній графіці, сучасним
знаком акценту і намагався графічно відтворити місцезнаходження знаків в кожному конкретному випадку, не
бажаючи звужувати коло можливих трактувань його значення.
3. Динамічні вказівки. У цьому виданні збережені всі авторські динамічні позначки оригінального видання, а також
особливості авторської орфографії. В деяких випадках (у репризних епізодах, за аналогією з експозиційними) додано
динамічні вказівки, відсутність яких виглядає як помилка. Запропоновані редактором динамічні вказівки виділено дрібним
шрифтом.
4. Аплікатура. З особливою увагою в цьому виданні збережені авторські аплікатурні вказівки. Аплікатурні принципи
Карла Черні базувались на засадах раціоналізму та зручності, але водночас несли певні прикмети епохи. Деякі авторські
аплікатурні рішення можуть здивувати сучасного піаніста (наприклад, аплікатура для хроматичної гами в етюді №19),
але більшість варіантів, запропонованих автором, безсумнівно є найкращими з можливих. Редакторські аплікатурні
вказівки виділені іншим шрифтом та взяті у дужки. Редактор пропонує ставитися до цих вказівок як до підказок
у пошуку оптимального варіанта.
5. Варіанти полегшення фактури. Зважаючи на те, що етюди цієї збірки мають риси розважальної музики, а яскраві
теми, згідно авторського задуму, провокують учня на швидкі темпи, редактор закликає учнів та викладачів до певної
обережності. Деякі епізоди етюдів №№3, 4, 10 можуть непомітно, але швидко викликати небезпечну перевтому лівої руки.
Щоб запобігти цьому, редактор пропонує застосувати варіанти полегшення фактури. В етюді №7 також запропоновано
варіант полегшення для партії правої руки, з огляду на те, що екстримально складний вид фактури не є типовим для
фортепіанної музики, тому учень, який здолає ці карколомні труднощі, не набуде універсальної навички.
6. Помилки. Видання Breitkopf&Härtel відзначається порівняно малою кількістю помилок відносно прижиттєвих
видань творів Карла Черні. Однозначні, безсумнівні помилки в нотному тексті, а також в динамічних, штрихових та
аплікатурних вказівках виправлені редактором без додаткових зауважень.
