Концертна сюїта для двох фортепіано Л.Шукайло складається з двох частин, які об'єднані єдиним художньо-конструктивним задумом. Музика частин відрізняється тематичною виразністю та яскравою контрастністю, що обумовлено присутністю програмності, яка знайшла відображення у назвах частин .
Фактура сюїти змішаного типу: акордове викладання співіснує з фігураційним. Структура акордів більш поліінтервальна, хоча мають місце і моноакорди (терції, кварти, квінти). Завдяки цьому звучання сюїти стає майже оркестровим. Динамічна шкала твору, яка коливається від рр до ff впливає на тембрально-звукову палітру всього твору та його змістовність. Постійна «гра» метро-ритму надає музиці особливу пластику, збагачує її інтонаційну образно-художню виразність.
Психологічним центром сюїти стає Перша частина. Настрій крайніх розділів безтурботний, пасторальний (згадати поляну, де дерева немовби танцюють). У середньому розділі музика стає більш напруженою, вона досягає такої сили гучності, що нагадує вибух. Динамізації образу сприяє також канонічний спосіб викладання партій першого та другого фортепіано.
Життєстверджуючий характер Другої частини підкреслюється бурхливими потоками фігурацій, які звучать на тлі загостреного ритму супроводу. Це може нагадувати короткочасний літній дощ, яким насолоджується людина мирного життя.

Валентина Шукагшо